«Наступна Майстерня міста буде проводитися іншою організацією чи ініціативою»

Іріс Гляйхман, керівниця проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста» (GIZ) у Львові, розповідає не лише про досвід й виклики цьогорічної Майстерні, а й ділиться планами на наступний рік, аналізує конфлікт, що виник між мешканцями площі Святого Теодора й соціальною кав`ярнею, надає професійну оцінку ініціативам міста.

— Що відрізняє цьогорічну Майстерню міста від минулорічних?

— Це вже четверта Майстерня міста, але є кілька факторів, які роблять її відмінною. В першу чергу це локація, саме вона великою мірою визначає Майстерню міста. Ми обрали площу Св. Теодора, яка є дуже локальною. Коли ми обрали цю локацію перед нами постав виклик контакту з місцевими, не з в загальному з львів’янами  чи гостями міста, а саме з мешканцями цього конкретного району та площі. Це власне, те, що становить основну відмінність.

Інша важлива тема — кількість ініціатив на Майстерні. Щороку збільшується кількість нових груп, ініціатив та людей, які бачать можливість щось зробити. Коли ми починали у 2009 році, тоді не було такої кількості осередків як зараз. На початку  все починалося з цікавості, люди казали: «О, що це вони там роблять?». Сьогодні Майстерня міста інституціолізувалася, про неї кажуть: «О, Майстерня міста, я теж хочу там щось провести чи зробити». Якщо є стільки ідей, стільки подій, і людей, які хочуть зробити щось добре та цікаве, їм необхідно попрацювати над тим, аби знайти свою аудиторію, збудувати з нею якісь відносини й вміти бути ефективними. Не лише думати, що ми класні всередині своєї групи чи ініціативи, а комунікувати назовні. Були ініціативи, які мали дуже подібні ідеї, тож для нас був виклик посприяти їхній комунікації. І Майстерня певною мірою стала точкою, з якої могло розпочатись їхнє спілкування. Так само, щоб представники ініціатив почали комунікувати з аудиторією, яка складається не лише з їхніх найкращих друзів, чи друзів на фейсбуці. Бо насправді потрібно шукати аудиторію поза цією групою людей. Це виклик для міськради, мешканців, але так само і для ініціатив. Є ідеї, які ініціатива вважає чудовими, але насправді вони не всім подобаються. Окрім комунікації потрібна також і кооперація зі своєю аудиторією, шукати точки перетину з нею.

IMG_2696
Іріс Гляйхман на відкритті Майстерні

Також, ключовою відмінністю є те, що ми включили в програму ініціативи з інших міст, окрім Львова — з Одеси, Івано-Франківська, Харкова, Києва, Вінниці, Бучача. Це також був певний виклик для нас. Ці ініціативи зможуть перейняти досвід Майстерні й привнести його для свого міста, що я вважаю дуже добрим. Також, вони впливають й на саму Майстерню — приносять свої ідеї, що сприяє взаємообміну думок. Також набагато більше подій та й сама тривалість збільшилась. Можна сказати, що подій було навіть забагато аби всі вони були хорошими.

Ці виклики стали яскравими особливостями цього року. Можливо тому, що більше місцевих мешканців було долучено, можливо тому що стільки ініціатив. На мою думку, це демонструє зміну суспільства та його розвиток. П’ять років тому, не було такої кількості ініціатив, і дуже добре, що знайшлись ті, хто міг це почати. Сьогодні ж є дуже багато ініціатив, цікавих подій, й тепер уже необхідно відбирати, зростає певною мірою змагання (конкуренція) між ними. Тож, якість згодом теж має зрости. Важливо тепер більше спілкуватись з ініціативами. Коли приходять з ідеєю, це завжди добре, але ця ідея може бути поліпшена, якщо ви скооперуєтеся з кимось, якщо ви більше уваги приділите місцевим особливостям, тобто коли будете думати з точки зору довготривалої перспективи. Якщо ви хочете щось змайструвати, то справа має бути не в задоволенні власних амбіцій, а в компетенції того, хто може зробити це добре. І такі речі важать зараз значно більше, ніж раніше.

— Є ще одне важливе питання. Як би ви прокоментували ситуацію, яка склалася між соціальною кав’ярнею «У сусідів» та мешканцями пл. Св. Теодора. ?

— Сидячи тут на площі, можна сказати, що тут приємно перебувати. І раніше, тут не було так затишно як зараз. Це соціальне кафе, зрештою, так само як і Майстерня міста, я так думаю, змінило тут щось, що зробило перебування, на моє переконання, скоріше легким та зручним, ось ми наприклад тут зараз сидимо й спілкуємося. Ця площа сама по-собі є хорошою, але тут не було такого відчуття. Очевидно, що цей простір сприймається місцевими мешканцями інакше, зокрема, після появи соціальної кав’ярні та павільйону Майстерні. Мені видається, що реакція була приблизно такою: «Йдіть геть! Наш сквер є класним, особливо газони й нам ніхто тут не потрібен». Це була досить конфронтаційна реакція. Почати комунікацію — не завжди просто, і конфлікт — це найпростіший спосіб. Є завжди щось, що тобі точно не подобається, і так простіше позиціонувати себе. Підійти до когось й сказати, що мені подобається щось — не завжди так просто. З одного боку мешканці бачать яким сквер є хорошим, і що він містить в собі потенціал, який вони хочуть захистити, і вони бояться, щоб цей простір не був комерціалізованим. Власне, Майстерня міста є чимось протилежним, ми нічого не продаємо й у нас немає комерційних активностей. Щодо соціального кафе, то його засновниці бачать себе хорошими й близькими до спільноти, тому були дуже здивовані такій реакції мешканців.

IMG_3966
Соціальна кав’ярня «У сусідів» поруч з Майстернею

Що я думаю стосовно активізму з точки зору комерції, це те, що активізм в першу чергу «продає» ідеї. І припущення, що моя ідея така класна й вона всім подобається, має місце й в цій ситуації. Ідея продавати випічку мешканок скверу — дуже хороша. Вони мабуть не врахували аспектів, які не прийшли їм на гадку. Починаючи невелику комерцію, може трапитися ситуація коли цю ідею скопіює великий бізнес, навіть якщо у вас взагалі не було таких намірів. Це також не спадало на думку засновникам кафе, в той час як мешканцям — постійно, внаслідок їхніх спостережень комерційної діяльності. Можливо, якщо на цьому місці вже не буде соціального кафе, великий бізнес, якого б ми воліли тут не бачити, може прийти сюди. Я думаю, це не відповідність між тим, що малось на увазі, і як це «прочитали». Я дуже надіюсь, що ця площа не буде комерціалізована і вона залишиться громадським простором, можливо буде поліпшена, і з продовженням якихось активностей. Комерціалізація – не була основним меседжем цього кафе, однак розмова почалася саме в цьому руслі. І хто б не мав ідею комерціалізації цієї площі, вона непотрібна тут. Це чудова озеленена площа й тут можна зробити щось хороше і для всіх.

— Які плани на наступний рік щодо Майстерні міста?

— До кінця 2017 рокі наш проект — «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» — має завершитись, тож залишилось ще два роки. Щоб ми не робили, починаємо якийсь процес чи запроваджуємо якийсь приклад, це може бути використано іншими. Наш принцип — зробити щось, що може бути скопійованим, використаним чи трансформуваним, бути пристосованим чи навіть викиненим геть, якщо запропонована модель виявилась невдалою. Не все чого ми торкаємося спрацьовує і може розвиватись в іншому напрямі. Тож, говорячи про Майстерню міста у такому форматі чи зміненому, ми б хотіли, щоб це організовував хтось інший, ми готові надати підтримку. Це не лише питання у тому, хто б міг взятися за Майстерню міста наступного року, і яка для цього необхідна кваліфікація, а питання в тому, як саме розвинуться ініціативи. Тобто це питання розвитку локального активізму.

Роздумуючи над тим, як розвинулися міські ініціативи впродовж останніх кількох років, слід виділити той факт, що багато молодих людей побачили шанс бути поміченими у громадському просторі, беручи все у свої руки, демонструючи гнучкість та швидкість більшу, ніж Міськрада, бо вони буквально робили це своїми руками. Вони направду рухали ці речі. Багато ініціатив, що брали участь у Майстерні міста мали можливість трішки полегшити свою роботу, оскільки ця платформа дозволяє отримати невеличке фінансування на матеріали.

Думаючи про наступні роки, новим викликом є налагодження комунікації з тими людьми, які взагалі ставлять під сумнів активізм і є досить критичними. Бо не всі думають, що ініціативи хороші і роблять щось добре для міста. Несподівано, активісти можуть опинитися в ситуації, коли їх будуть критикувати подібно до Міськради, яку теж часом критикують. Часом її дії подобаються, але є труднощі в тому, що не всі розділяють цю думку. Також є ситуації, коли дії активістів через слабку комунікацію можуть бути неправильно трактовані. Вони не лише мають спілкуватися з людьми й ділитися думками стосовно того, що їм здається добрим, а так само ставати, так би мовити, медіаторами між мешканцями й Міськрадою. Активісти показали, що вони можуть зробити щось навіть у фізичному вимірі і це певність для інших людей, але тільки в тому випадку, якщо активісти роблять те, що й люди хочуть, а не лише те, що вони самі хочуть.

11391271_893831167321996_534891624226674912_n
Площа Святого Теодора під час Майстерні міста

Активісти, як і в інших містах і ситуаціях, все більше набуватимуть ролі медіаторів, що вже відбувається в наших проектах. Але в загальному, я думаю, це роль не саморозважання, а роль комунікації між місцевою спільнотою й Міськрадою. Це довготривалий процес. Тож, наступна Майстерня міста, так чи інакше, буде проводитися іншою організацією чи ініціативою. Це не повинна організовувати Міськрада, але звісно вона має бути частиною заходу і в певний спосіб докластися до її проведення. Цього року, наприклад, департаменти ЛМР проводили свої заходи — зустрічі, квести. Їхні заходи також могли б зібрати більшу аудиторію, адже це чудова можливість прокомунікувати з тими, з ким не завжди є нагода. Це знову ж таки підводить нас до питання залучення й роботи з аудиторією. Часом потрібно знайти способи як саме до неї варто звертатись. Не можна сказати, що прийшло мало людей на події — приходило багато людей, але налагоджуючи комунікацію кращим чином, результат міг бути іншим.

 

Розмову вела Марічка Закалюжна