Містобудівна рада: механізм впливу на забудовників Львова

На Майстерні міста головний архітектор Львова, Юліан Чаплінський, розповів про свої повноваження та презентував проекти, які розглядались на містобудівній раді впродовж останнього року.

Містобудівна рада була утворена для розгляду рекомендацій з питань планування, забудови та іншого використання територій. Результати розгляду проектів містобудівної документації враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження. В її склад входять відомі львівські архітектори, викладачі Львівської Політехніки, розробники генплану Львова.

Аби внести ясність та показати на прикладах, яким чином в місті вирішується доля того чи іншого архітектурного об’єкту, Юліан Чаплінський, детально розповів про декілька проектів, що розглядались на містобудівній раді. Також в своїй презентації головний архітектор присвятив велику увагу обмеженням діяльності управління архітектури на законодавчому рівні, червоним лініям у генеральному плані та важелям впливу на забудовників.

Юліан Чаплінський: «Існує хибна думка, що головний архітектор відповідає за все: від будівництва доріг до побудови житла, але на жаль чи на щастя, законодавство, на сьогоднішній день дуже сильно порізало ці обов’язки. Колись управління архітектури, починаючи з радянських часів, мало величезні повноваження, посада головного архітектора була на рівні замісника міського голови, тому що не тільки давались ті чи інші обмеження, а в тому числі і погоджувались робочі проекти та документація. І тоді було зрозуміло, що коли головний архітектор щось підписав на початку, то і він підписує це при здачі в експлуатацію. Сьогодні всі новобудови в експлуатацію приймає Інспекція Архбудконтролю. При тому, я бачу дуже смішні випадки, коли ми дали повноваження на 4 поверхи, а будують 12. І коли питаєш Інспекцію, як так вийшло, то виходить, що законодавство закріпило за нею функції декларативного рекомендаційного характеру. Тобто є декларації на початок і на кінець будівництва, але Інспекція не перевіряє об’єкти.

Чому так є? За уряду Азарова при Януковичі був придуманий закон про регулювання містобудівельної діяльності. Не було такого закону, який би так вдарив по всьому цеху архітекторів. В підсумку архітектурний цех зменшує не тільки свої впливи, а й якість архітектури. Архітектори стали жертвами тваринного капіталістичного світу, який в нас не має людського обличчя. Я думаю, тільки у Львові ми собі дозволяємо речі, які не мислимі в інших містах, я маю на увазі вплив на забудовників: як мінімум витіснення менших амбіцій, як максимум — кращої архітектури.

Сьогодні у мне є два інструменти, які дозволяють впливати на бажання та рішення забудовника: це зонінг та містобудівельна рада, якістю якої, на сьогоднішній день, я більш менш задоволений. Як тільки з’являться молоді працівники цеху, які себе зарекомендують на ринку, я однозначно поповню цю раду ними для того, щоб максимально велике коло архітекторів брали участь в обговореннях.

На діяльності містобудівельної ради я би хотів зупинитись більш детально. Дійсно архітектурна школа Львова не вчилась ніколи спілкуватись з громадськістю. Ба більше того, не вчилась розмовляти між собою. Це крок до того, щоб архітектори значно більше спілкувались між собою, і коли вони досягнуть консенсусу, значно легше це буде пояснювати суспільству. Інша справа, що ми живемо у вік інформаційних війн, коли дуже легко будь яку ідею вбити на початках і дуже важко її потім воскресити. Потрібні надзусилля, щоб потім доказати суспільство «що так треба». Ще одна задача, яку я перед собою ставлю — повернути повагу в суспільстві до імен архітекторів. В нас враження таке, що все в місті проектує головний архітектор. Якщо порівняти з розвинутими країнами, до прикладу з тією ж Швейцарію, імена таких архітекторів, як Маріо Ботта та Петер Цумтор розглядаються на рівні національних героїв. Тим часом в нашій країні архітекторів довели до того, що їх вважають повіями, а не професіоналами.

Тому я буду в доступній формі, розказувати які проекти впродовж року розглядались на містобудівних радах, і яка доля того чи іншого об’єкту. Важливо, щоб ви розуміли, випадково, ніхто нічого не погоджує. Над кожним проектом ми змушуємо думати, і дуже багато переробляти. Обговорення по деяким проектам тривають більше року.”

 

Об’єкт на вулиці Новаківського

Архітектор: Василь Балог

Опис проекту. Власник двоповерхової житлової будівлі на вул. Новаківського, яка не відноситься до пам’ятки архітектури, але в той же час є досить цінною забудовою австрійської доби, вирішив надбудувати два поверхи на історичній будівлі та збудувати такої ж поверховості новий житловий будинок для своєї сім’ї, який би приєднувався до котельні готелю «Дністер». Коли власник будівлі почав надбудовувати два поверхи, знявся скандал, який закінчився тим, що власника оштрафувала Інспекція Архбудконтролю, а сама ділянка приведена до стану незакінченого будівництва.

Аналіз об’єкту. Ділянка, де розташовується об’єкт межує між старим австрійським кварталом та готелем «Дністер» поблизу Святоюрської гори (це вулиця між Листопадового чину та вул. Рилєєва, яка споглядає на задню частину фасаду готелю). Готель будувався дуже довго, близько 15 років, він має дуже вдале розміщення з гарною панорамою міста. В реставраційних колах об’єкт вважається дисгармонійним, який конфліктує з об’єктом пам’ятки ЮНЕСКО, Собором Святого Юра. Готель оточений трьома кварталами з дуже типовою структурою кінця ХІХ ст., яка формувалась навколо кампусу Львівської Політехніки. Цей квартал, де розміщується об’єкт, по своєму масштабу та задуму мав бути такий самий, як ті два, які оточують готель (в межах вулиць Устияновича, Рилєєва, Листопадового чину). Але склалось так, що квартал не був завершений до розвалу Австрійської імперії і на цьому місці з’явився готель, збудований в радянські часи. Між житловим будинком та готелем по вул. Новаківського утворився пустир, що мав рекреаційний потенціал, але згодом частина цієї ділянки була задіяна під котельню готелю.

Висновок містобудівної ради. Пропонований об’єкт добре вписується в панораму міста, відповідає масі котельні поруч. Архітектор Василь Балог дуже лаконічно надбудував, над тим історичним будинком два поверхи, в той же час зробивши новий кутовий будинок в сучасній, дуже делікатній манері, де форми дахів співпрацюють з вже існуючими. Архітектор проробив багато ракурсів. За словами Юліана Чаплінського, він дуже зрадів такому підходу, адже коли людина сама собі будує квартири, вона не буде склити балкони. Містобудівельна рада підтримала проект, але розуміючи наявність конфлікту, були видані містобудівні умови тільки на надбудову цих двох поверхів та рекомендацію провести громадські обговорення щодо будівництва кутової споруди.

Коментар Юліана Чаплінського: «Наш прогноз не забарився, власник намагався вийти в люди, провести пікнік, але судячи з відео на фейсбуці, його ледь там не побили. Мушу сказати, що доля цієї вулиці для мене не байдужа, адже на вул. Новаківського я прожив перші 20 років свого життя. Ба більше, з цією ділянкою пов’язано моє дитинство, і я добре знайомий із мешканцями прилеглих будинків. Власне після громадських обговорень до мене почали масово дзвонити сусіди. Це закінчилось прокльонами, „що ти тут все руйнуєш, це все не можна робити“ і так далі. На разі ми відклали цей проект, але я думаю, що так як цей код тут був написаний, то так програмно він буде колись втілений».

 

Об’єкт на вул. Олесницького 33,35

Архітектор: Володимир Йосипчук

Опис проекту. Інвестори придбали три будинки на розі вулиць Олесницького та Повітряної (Левандівка) аби на їх місці збудувати 5-ти поверховий житловий будинок та приєднати його до існуючої старої будівлі.

Аналіз ділянки. За радянських часів були плани розширяти вулицю Повітряну, що вилилось у те, що по житловим будинкам, фактично «по живому», були проведені червоні лінії, які фіксували розмір майбутньої широкої автостради та знос існуючих помешкань. Ці плани з розширення дороги, не були втілені, але на генплані червоні лінії залишились, які знаходяться на ділянці проектування. Згідно детального плану, допустима поверховість в цій зоні — 4 поверхи.

Висновок містобудівельної ради: були надані рекомендації щодо зміни пропорцій будівлі, зменшити поверховість до допустимих чотирьох поверхів, змінити конструктив будинку аби підняти вогнестійкість, відступити від існуючої старої будівлі аби мати пожежний розрив.

В підсумку був запропонований проект з урахуванням рекомендацій містобудівної ради.

Юліан Чаплінський: «Як на мене, ця вулиця не потребує щоб був створений чотирьох- чи шестиполосний рух. Тим не менш, є генплан, якого ми маємо дотримуватись. Слід сказати, що генплан Львова орієнтований на швидкісний рух машин, і одна із задач управління архітектури — це переглянути генеральний план та запропонувати нову містобудівну доктрину для міста. Повертаючись до цієї ділянки, чинне законодавство дозволяє заступати на червоні лінії на рівні другого поверху, що і було враховано цим проектом».

Житловий будинок на вул. Боткіна

Архітектор: Микола Шеремета

Опис проекту. У першому варіанті був поданий варіант 16-ти поверхової споруди, поверховість якої в результаті була зменшена. Цей об’єкт так само знаходиться на червоній лінії, тож архітектор вирішив компенсувати об’єм нависаючою формою споруди.

Аналіз ділянки. В радянські часи цей район планували забудувати багатоповерховим житлом, ці плани були втілені лише частково, що і демонструє дуже хаотичний план території. В той же час, згідно зонінгу, тут знаходиться зона громадської функції та зона багатоповерхового житла. Згідно зонінгу ця ділянка є спірною.

Висновок містобудівельної ради. Після декількох обговорень проект був непогоджений та повернутий на доопрацювання до часу вирішення юридично-правових питань оформлення землекористування, переносу мереж та ліквідації санітарних обмежень.

Юліан Чаплінський: «Наше місто посічено цими червоними лініями. Архітектори розуміючи це, стараються їх обійти тими засобами, які дозволяє законодавство. В цьому випадку Микола Шеремета вирішив обійти обмеження, виступивши консольно над червоними лініями, щоб збільшити площу об’єкту. Нічого в тому стидного не має, щоб комерціолізувати об’єкт. Чи може бути такий дивний об’єкт на розі вулиць? Порівняно з першим варіантом (16-ть поверхів), ця пропозиція виглядає краще. Але врешті решт, ми не дали позитивного висновку. Я не критикую архітектурну сторону, і знаючи Миколу дуже добре, ми з ним разом вчились, мушу сказати, в цьому рішенні не має нічого особистого».

Об’єкт на вул. Сянській

Архітектор: Данило Швець

Опис проекту. Проект сучасної трьох-поверхової офісної споруди, що розташована біля зони ЮНЕСКО. Проект передбачає маленьке лобі на першому поверсі, ліфт, спорудження кафе на останньому поверсі.

Аналіз ділянки. Інвестор придбав ділянку в районі значної парцеляції в історичному ареалі поблизу ресторану «Кумпель». По ділянці так само проходять червоні лінії, адже раніше в планах закладалось розширення вулиці та фактичний знос будинків.

Висновок містобудівельної ради: ряд архітекторів критикували цей об’єкт, але містобудівна рада його погодила. Також була висунута пропозиція інвестору викупити ділянку з гаражами аби продовжити будівлю до сусіднього житлового будинку та закрити квартал.

Юліан Чаплінський: «Первинно ми маємо ситуацію нерозуміння, що місто формується кварталами, і це природньо, що фасади змінюються з часом, змінюються стилістично за тим генетичним кодом, який був задуманий. Якщо опиратись на червоні лінії, то в цій ділянці ми нічого не маємо робити, по суті умертвити цю територію і все заради розширення вулиці. Але для кого і для чого розширяти тут вулицю? На консультаційній раді було прийнято рішення забудувати ділянку на рівні першого поверху поза червоною лінію, а по лінії другого поверху вирівняти фасади. Ця пропозиція дуже сучасна, і цей проект однозначно буде».

 

Об’єкт на вулиці Мечникова

Архітектор: В. Лось

Опис проекту. На вул. Мечникова 16 пропонується збудувати житло, висотністю 38 метрів (два будинки різної секційності). Ділянка заходиться поруч з Личаківським кладовищем, де останнє десятиліття постало чимало новобудов. В той же час міська рада судиться за цю земельну ділянку з військовою прокураторою.

Юліан Чаплінський: «Колишні казарменні блоки стали паркінгом новозбудованого житла. І це місце добре показує, що архітектура, це також і питання політики та економіки. Всі ці військові частини, ще при Кучмі, потрішки перетворюватись на житло, армію поступово розкрадали та розганяли. Сьогодні ми маємо справу з іншою ситуацією, спробою тиску на місто. Якщо говорити з містобудівної точки зору, запропоновані об’єкти не є переконливими, а його автори, при підготовці аналізу, дуже делікатно обійшли тему висотності будинку, зазначивши, що об’єкт „не дуже добре впливає на силует міста“.

Коли я цей об’єкт виніс на містобудівельну раду, прокуратура привела 20 людей в камуфляжі, з колясками, дітьми, одна жінка годувала переді мною грудьми. То був такий театр, з промовами в стилі „дамо житло героям АТО“. І коли було намагання, хлопці давайте конкурс зробимо, якусь структуру пошукаємо, знайдемо якісне рішення, яке буде відповідати потребам часу, на що звучало „я бачу дуже вумний будівельник тут знайшовся“. Словом, це не погоджений проект, а міська рада продовжує судитись за землю.»

Фабрика Повидла

Архітектори: бюро Штефана Рінглера у співпраці з українськими архітекторами

Опис проекту. Побудова сучасного культурного центру на місці Фабрики Повидла на Підзамче. Проект запропонувало віденьске бюро Штефана Рінглера, в той же час був розроблений детальний план території українськими архітекторами.

Аналіз ділянки: Фабрика Повидла знаходиться в депресивному районі, який формувався ще за австрійських часів, сьогодні тут змішана забудова, житло знаходиться поруч з промисловими зонами. Район не має розвинутої інфраструктури, в той же час туристичний потенціал Підзамча є недооціненим (до площі Ринок від Фабрики Повидла йти пішки менше часу ніж від Львівської Політехніки). Наявність такого центру може значно оживити це місце.

Юліан Чаплінський: «Нас чекає свято, черговий подарунок від Гарольда Біндера, який крім пам’ятки на Богомольця (Центр міської історії — прим. ред.), взявся за відновлення пам’ятки на вул. Б. Хмельницького з намірами зробити тут культурний центр. І ми знову тут зустрілись з проблемою червоних ліній. Заходить австрійський інвестор, який хоче зробити безпрофітний проект культурного центру, яких у Львові ще не робилось, і він не може провести ніяких робіт, бо на тій ділянці проходить червона лінія. Хтось колись задумував, що вул. Богдана Хмельницького має бути магістральною, і ділянка фабрики як раз проходить по тій червоній лінії. Тому було ініційовано розробку нового детального плану території, і в підсумку ми бачимо наскільки проект став ціліснішим, наскільки стало більше порядку. Проект передбачає забудову нових приміщень, які закривають цю хаотичну забудову ділянки, що не може не радувати. Адже наша ціль, управління архітектури — упорядкувати місто, і такі проекти дозволяють це зробити. Велике щастя, що цей центр буде межувати зі школою, що дозволить реалізувати тут чимало освітніх проектів. Цей проект однозначно буде».

Житловий комплекс на вулиці Стрийській

Архітектор: О. Лавринів

Опис проекту: житловий комплекс 14-16 поверхового житла за адресою вул. Стрийська, 108.

Аналіз ділянки: Ділянка не має жодного забезпечення освітянського характеру (шкіл та дитячих садочків). Поруч знаходиться видавництво «Вільна Україна», стилобатна частина якої формує акуратну домінанту на куті з вул. Володимира Великого.

Висновок містобудівельної ради: проект не був погоджений.

Юліан Чаплінський: «Об’єкт суперечки, куди навішують політику, хоча її тут не має. Інвестор дуже сильно наполягає на будівництві такої кількості житла. Для чого в місті така „шафа“ за київським зразком, якщо тут потенційно міг би бути офіс „Майкрософту“ чи „Дойче Банку“, адже тут дуже потужний потік машин. Ця ділянка мала бути забудована вся, ми сказали зменшити щільність, в результаті забудовник викинув дві секції з проекту. Але навіщо будувати на кутах житло на 14-16 поверхів? Це як мінімум не розумно. Коли я оголосив містобудівельну раду, то закликав рецензентом фахівця, який пише книжки про багатоповерхове житло. Ви б бачили, як він виправдовував цей проект. Мені так само дуже шкода, що колишній головний архітектор Юрій Криворчуко, вперше відвідавши раду за два роки виступив ледь не адвокатом цього проекту. Так чи інакше, у Львові прецедент забудови „стіни“ на 16 поверхів ще не було. Тому ми не погодили цей проект. І я думаю, ви скоро будете спостерігати дуже гучний процес, погрози, що ми порушуємо законодавство».

Комплекс об’єктів на вул. Чорновола

Архітектор: Юрій Столяров

Опис проекту. Житлово-офісна будівля в складі сформованого житлового кварталу по західну сторону від просп. Чорновола і міський багатофункціональний спортивно-культурний комплекс по східну сторону просп. Чорновола.

Аналіз ділянки. Мікрорайон, який був запроектований у 80-і роки, фактично працював так, як задумувалось. Хаотична забудова 90-х років сильно вплинула на вигляд ділянки: з’явились «штучні» форми житлових комплексів, формалізми, заправка ОККО. Вже в нульових тут був збудований торговий центр «Інтерсіті» та супермаркет «Арсен», при проектуванні останнього Микола Рибенчук намагався зберегти вісь району, яка була закладена ще у 80-і роки.

Висновок містобудівельної ради. Генеральний план території був розроблений з урахуванням того, що заправку так чи інакше треба буде забрати з цієї ділянки. Також було запропоновано підняти висотність одного з об’єктів заради більш чіткої структури району, аби продовжити вже існуючу динаміку. Також, архітектори дуже детально попрацювали з фасадами будинків. Цей проект був підтриманий, містобудівна рада аплодувала стоячи.

 

На завершення зустрічі Юліан Чаплінський прокоментував ситуацію з червоними лініями:
«Цей генплан, який був затверджений в 2010 році має дуже багато спільного з тими планами, що приймались в радянські часи. Тоді була ідеологія, що всі будуть їздити на автомобілях. Зараз ми бачимо, що ця американська доктрина, яка вбиває міста, не працює, тому потрібно повертатись до європейського підходу. В свою чергу, червоні лінії створюють масу обмежень, ми постійно маємо депутатські запити з приводу приватизації житла, яке розміщено на цих лініях. Це створює багато запитань та проблем, тому ми постійно працює над тим, щоб оптимізувати вулиці, де це можливо.

Червоні лінії закладені в генплані, в зонінгу, в детальному плані. Змінити їх можна шляхом детального зміну генплану. Працюючи з детальними планами територій ми поступово ці зміни закладаємо. Але поки ми не винайшли свою нову містобудівельну доктрину, змінювати генплан не має сенсу, адже це так само буде породжувати багато питань та створювати нові конфлікти».

Стенограма засідань містобудівельної ради доступна на сайті Львівської міської ради, де кожен охочий може ознайомитись з об’єктами, які вже були розглянуті.

Текст: Максим Асафатов
Фото: Надя Єгорова